ІГРОВІ ТЕХНОЛОГІЇ В СИСТЕМІ ДІЯЛЬНІСНОГО ПІДХОДУ: РОЗВИТОК М’ЯКИХ НАВИЧОК В УЧНІВ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

Анотація

У статті обґрунтовано роль ігрових технологій у системі діяльнісного підходу як стратегічного інструменту розвитку м’яких навичок (soft skills) в учнів молодшого шкільного віку. На основі аналізу фундаментальних психолого-педагогічних концепцій (Л. Виготського, Д. Ельконіна, Ж. Піаже, Дж. Гетті) та сучасних методичних підходів (О. Савченко, О. Роми, С. Скворцової) розкрито механізми інтеріоризації соціального досвіду, децентрації та ітеративного навчання в ігровій діяльності. Особливу увагу приділено практичному потенціалу LEGO-технологій та стратегії «Learning-through-play» у формуванні когнітивних, соціальних та особистісних навичок. Визначено, що перетворення гри на структурований технологічний процес (техноматику) забезпечує досягнення цільових орієнтирів Нової української школи.

Доведено, що ефективність ігрового моделювання зумовлена зміною ролі педагога з транслятора знань на фасилітатора, який створює безпечне середовище для експериментування та соціальної взаємодії. Охарактеризовано специфіку різних видів ігор (конструктивних, рольових, колаборативних) крізь призму формування емоційного інтелекту, вольової саморегуляції та здатності до децентрації. Розкрито концепцію «мислення руками» в контексті використання LEGO-технологій як засобу об'єктивації внутрішніх когнітивних процесів дитини. Обґрунтовано, що інтеграція короткотривалих ігрових циклів у логіко-математичну та комунікативну освітні галузі сприяє розвитку когнітивної адаптивності та навичок командної роботи, що є фундаментом життєвого успіху випускника початкової ланки освіти.