КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ ТА ЇЇ РОЛЬ У СЕРБСЬКИХ, МОЛДАВСЬКИХ КУЛЬТУРНИХ ЗВ’ЯЗКАХ

Анотація

Київська академія за період свого існування, стала найвпливовішим навчальним закладом на українських землях. Її популярність за кордоном була зумовлена тим, що для іноземних студентів були створені спеціальні умови вступу, які сприяли їх навчанню. А велика кількість іноземців гарантувала у подальшому поширення українських ідей.. Мета статті полягає у  вивченні динаміки появи сербської, молдаванської молоді у стінах Київської духовної академії та осмислення її вкладу в модернізацію політичного та культурного простору на теренах Балканського півострова (1726–1798). Методи. Методологія наукової статті заснована на принципах науковості та історизму. При написанні роботи використовувалися загальнонаукові та спеціальні історичні методи дослідження. Наукова новизна. У статті вперше проаналізовано процедуру вступу іноземних студентів до Києво-Могилянської академії. Доведено, що більша частина була направлена до академії за ініціативами іноземних митрополитів, які активно вели співпрацю з ректорами навчального закладу. Що дозволяє встановити, що академія мала авторитет серед вищих кіл православного світу. Натомість російський уряд видавав укази на користь іноземців та надавав їм широкі права. Результати дослідження. Визначено, що зазвичай іноземних студентів приймали на навчання до академії за клопотанням настоятелів церков та монастирів (за згодою Святого Синоду). Також існували випадки коли здобувачі навчалися за власний кошт або за підтримки меценатів. Багато студентів-іноземців отримували лише статус дійсного студента (3 роки), так і не закінчили повністю академічний курс. Це було викликане через брак коштів, погане знання мови у навчального закладі, хвороби та інші соціальні проблеми. Встановлено, що на початку ХVІІІ ст. Києво-Могилянська академія перетворилася на важливий інтелектуальний центр підготовки сербської інтелігенції. За сприяння австрійського уряду було утворено Карловацьку митрополію. Її очільники проводили системну роботу із відкриття освітніх навчальних закладів. Головою проблемою була відсутність кваліфікованих учительських кадрів та навчально-методичної літератури. За цієї непростої ситуації керівництво Російської імперії вирішило посилити свій вплив в регіоні, та дозволило сербам навчатися в Києво-Могилянській академії. Висновки. У результаті проведеного дослідження встановлено, що упродовж 1726 – 1798 рр. в академії навчалося 35 сербів. З цієї когорти осіб найбільша кількість (22) прибували в 1741 – 1761 рр. Проте з другої половини 1750-х рр. Уряд Марії–Терезії почав боротися з переважаючими російськими впливами та шляхом репресій, альтернативної гуманітарної політики істотно зменшив число сербів, які здобували освіту в Києві. Навчання великої кількості сербів в Києво-Могилянській академії призвело до істотної активізації українсько-сербських культурних зв’язків. Вони проявилися у тому, що частина випускників несербського походження (М. Козачинський, Т. Климовський, Т. Левандовський, П. Падуновський, Г. Шумляк, І. Минацький, С. Залуцький) направлялися на роботу у  школи Карловацької митрополії. Серед найбільш відомих педагогів з України можна назвати М. Козачинського, який очолював Карловацьку латинську школу. Проте велика частина сербів-випускників Києво-Могилянської академії поверталися на батьківщину задля культурного відродження. Так, єпископом Будимської Карловицької митрополії став Д. Новакович, Й. Раїч зарекомендував себе як педагог та письменник. У свою чергу, художники С. Балтич та Й. Василевич репрезентували українське бароко на Балканському півострові.